Про проект  

ВИБОРИ в Україні і світі  


Президентські вибори у Франції: Макрон і Ле Пен виходять у другий тур. Чого очікувати Європі та Україні?

За підсумками першого туру виборів у Франції, що відбулися 23 квітня, у другий тур виходять два кандидати: центрист Еммануель Макрон та представниця ультраправих Марін Ле Пен. Цей факт підтвердив вірність попередніх опитувань, але все ж містить у собі певний привід для оптимізму – французькі виборці віддають перевагу поміркованим поглядам лідера партії «Вперед!», а не шовіністичним висловлюванням лідерки «Національного фронту». За день до волевиявлення багато виборців не були впевнені у правильності відання свого голосу:

7 травня буде непростим днем не тільки для Франції, але і для всієї Європи: у експертному середовищі присутні побоювання того, що єдність Європи, яку вдалось втримати під час виборів у Нідерландах, коли ультраправий популіст Вільдерс не зміг отримати перемогу, знову опиняється під загрозою. Макрону, як постаті, що дійсно може втримати Європу від відцентрових тенденцій, відкрито висловили підтримку голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер і прес-секретар Ангели Меркель Ульріх Вільгельм. Але на сьогодні можна говорити про те, що вчорашні опоненти Макрона усвідомлюють всю складність становища – поміркованого кандидата закликав підтримати не лише чинний президент Франсуа Оланд  та міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Ейро, але й республіканець Франсуа Фійон та соціаліст Бенуа Амон.

На правому фланзі...зміни?

Марін Ле Пен – єдина з п’яти лідерів виборчих перегонів, хто проводить вечір після голосування не у столиці, а у північному Енен-Бомон і це рішення дуже популістське, але, тим не менш, дуже вдале. Енен-Бомон – це комуна у регіоні Нор-Па-де-Кале, колишній великий центр видобутку вугілля, але нині розробку родовищ припинено. Рівень безробіття за статистичними даними 2011 року становив 19% (загалом по Франції – 12, 8%, департамент Па-де-Кале – 16,2%). Насіння правих агіток впало на підготований грунт: на тлі економічних показників життя краю, що погіршуються, розмови про неконтрольовану міграцію та вихід з ЄС, який, за словами французьких ультраправих намагається контролювати усі процеси у політиці та економіці країни, знаходять гарячий відгук серед колишніх шахтарів та підприємців.

Нині це місто є «вітриною» «Національного фронту» - саме тут у 1998 році Марін розпочинала свій політичний шлях у якості регіонального радника Нор-Па-де-Кале та муніципального радника Па-де-Кале. Голосувала лідерка ультраправих також на Півночі, водночас демонструючи свою близькість до народу та намагаючись дистанціюватись від решти кандидатів.

Але головною героїнею вечора у штабі «Національного фронту» стала не лідерка партії, а її темношкіра прихильниця, навколо якої весь вечір роїлися представники ЗМІ. На перший погляд може видатись, що після перевороту всередині партії, коли Жан-Марі Ле Пен був відсторонений від керівництва партією, імідж «Національного фронту» потроху змінюється. Але чи надовго?

Франція на роздоріжжі: перспективи для Європи та для України

Очевидно, що у разі перемоги Марін Ле Пен, Франція захлинеться московськими капіталами, спрямованими на подальшу дестабілізацію Європейського Союзу як політичного гравця. Але при будь-якому завершенні кампанії виборців чекатимуть надбрудні спекуляції на темах міграції та безпеки – як безпеки кордонів, так і безпеки всередині країни. Останній теракт у Парижі став яскравим тому підтвердженням: вбивство поліцейського на Єлисейських полях стало приводом для висловлення підтримки Марін Ле Пен Дональдом Трампом. Загроза повторення терористичних актів всередині Франції у ці тижні буде як ніколи відчутною та ймовірною.

Чекають неприємні сюрпризи і на Україну: в першу чергу прихід до влади у Франції правих популістів до непізнаваності змінить і без того слабку риторику Нормандського формату, і призведе лише до подальших спроб не називати речі своїми іменами: знов буде йтись про «громадянську війну на Сході України». Росія і Франція утворять стійкий союз у рамках формату, побудований на схоластичних спробах спростовувати участь Росії у війні, що де-факто відбувається три роки.

Але і прихід до влади проєвропейського Макрона не можна вважати панацеєю від усіх складнощів франко-українських відносин, адже ультраправі мають серйозну підтримку у французькому суспільстві. Додається до цього і фактор російського капіталу: варто згадати лише історію з кредитуванням «Національного фронту» Першим чесько-російським банком у 2014 році (власник – Роман Попов) та посередництво скандально відомого євродепутата Жана-Люка Шафхойзера у спілкуванні Марін Ле Пен з «російськими союзниками». Нема підстав думати, що у разі перемоги Макрона Росія спинить свої спроби знайти союзників у Франції та у Європі загалом. І справа не лише у необхідності «ворожих голосів» у ЄС, але й у співробітництві у сфері оборони, що є для РФ життєво необхідним.

Але є ще одна, більш прозаїчна загроза, яку приховують у собі ці вибори: явка у другому турі. Виборці Макрона та лівих сил можуть вирішити, що найстрашніше вже позаду і такої мобілізації виборців, яка мала місце під час першого туру, може не відбутись. На додачу, заява Ле Пен про бажання відійти від керівництва «Національним фронтом» на деякий час демонструє її відверте бажання виглядати єдиним кандидатом від правих сил і таким чином стягнути голоси на себе.

 
     

Аналітика

Delegation of the European Union to Ukraine Координатор проектів ОБСЄ в Україні Комiтет виборцiв України