Про проект  

ВИБОРИ в Україні і світі  


Прес-конференція КВУ: «Підсумки спостереження за виборами 2014: порушення агітації, підкуп, локальний адміністративний ресурс»

КОМІТЕТ ВИБОРЦІВ УКРАЇНИ
 

ГРОМАДСЬКЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ВИБОРЧИМ ПРОЦЕСОМ З ПОЗАЧЕРГОВИХ ВИБОРІВ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ 26 ЖОВТНЯ 2014 РОКУ

 

ОСТАТОЧНІ ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

  1. Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 р. в цілому пройшли у відповідності до відповідності до міжнародних стандартів. Разом з тим, виборчий процес супроводжувався значними порушеннями, зокрема на етапі здійснення передвиборної агітації та під час встановлення підсумків голосування в одномандатних виборчих округах. У цьому контексті достатньо відзначити хоча б той факт, що в одному з одномандатних округів (№ 63) все ще триває повторний підрахунок голосів виборців на дільницях та встановлення підсумків голосування, тоді як у ряді округів на підставі рішень ЦВК або судів було проведено повторний підрахунок голосів на виборчих дільницях. Більше того, за результатами такого підрахунку в одному з округів (№ 79) змінився переможець виборів. Ще в одному окрузі (№ 45) через проблеми, пов’язані з безпекою виборів, участь у голосуванні взяли 2 847 виборців, а переможця (Ю.Звягільського) було обрано 1 454 голосами.
     
  2. Основною причиною цих та інших недоліків в організації та проведенні виборів стала змішана система, за якою половина конституційного складу парламенту мала обиратись за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних округах. В українських реаліях ця система створює поживний грунт для зловживання адміністративним ресурсом, підкупу виборців, фальсифікації результатів волевиявлення виборців, отримання провладними партіями значно більшої кількості місць у парламенті, ніж за умови проведення виборів за пропорційною системою. Другою основною причиною недоліків у проведенні виборів стало проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, що унеможливило проведення виборів у 9 округах Донецької області та у 6 округах Луганської області. Також вибори не проводились у 12 округах Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, які перебувають під окупацією Російської Федерації.
     
  3. Підготовка до виборів в Донецькій та Луганській областях, попри вжиті у цьому напрямі зусилля з боку ЦВК, в цілому була недостатньо організаваною. До останнього тижня перед днем голосування не було відомо, в яких саме округах відповідних областей проводитимуться вибори. Доцільність проведення виборів в окремих округах (наприклад, ОВО № 45) залишається сумнівною. Координація роботи МВС, Міністерства оборони, ЦВК та СБУ щодо підготовки до виборів у цих проблемних регіонах, в цілому була неналежною.
     
  4. Закон “Про вибори народних депутатів України”, за умови його належного застосування, в цілому дозволяв провести вибори у відповідності до демократичних стандартів. Разом з тим, цей Закон містив ряд прогалин і недоліків, які так і не було усунуто до дня голосування. Відповідно, заповнювати ці прогалини довелось ЦВК, що певною мірою не узгоджується з вимогими ст.19 Конституції.
     
  5. До позитивів виборчої кампанії з позачергових виборів варто віднести те, що 14 жовтня 2014 року парламентом було внесено грунтовні зміни до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за виборчі злочини. Ці зміни, серед іншого, встановили кримінальну відповідальність за непрямий підкуп виборців, криміналізували пасивний підкуп виборців, тобто отримання виборцями матеріальних цінностей, а також віднесли ряд виборчих злочинів до категорії тяжких, що в переспективі звузить можливості для уникнення відповідальності особами, які вчинили відповідні злочини. На жаль, зміни до Кримінального кодексу було внесено за короткий строк до дня голосування і значна частина порушень, які мали місце до набуття ними чинності, залишиться безкарною.
     
  6. На негативну оцінку заслуговує те, що парламентом так і не було прийнято законопроект № 4846, спрямований на підвищення прозорості фінансування передвиборної агітації та фінансування партій. В результаті фінансування передвиборної агітації здійснювалось непрозоро. Оприлюднені на веб-сайті ЦВК проміжні та остаточні фінансові звіти партій і кандидатів на виборах не дозволяють виборцям отримати інформацію про те, за рахунок чиїх саме коштів партії та кандидати на виборах фінансували свої агітаційні витрати.
     
  7. Ключові роз’яснення виборчих процедур ЦВК було затверджено задовго до початку виборчого процесу з позачергових виборів, що підвищило прогнозованість виборчих процедур та дозволило суб’єктам виборчого процесу належним чином підготуватись до виборів.
     
  8. ЦВК здійснювала свої повноваження щодо підготовки до виборів в цілому прозоро. Водночас, практика проведення ЦВК закритих нарад, відмов запитувачам інформації у наданні автобіографій кандидатів, а також неподання кандидатами на позачергових виборах декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру значною (подання таких декларацій ст.107 Закону “Про вибори народних депутатів України” не вимагалось) певною мірою зменшили рівень прозорості виборчого процесу.
     
  9. У той же час, діяльність ОВК під час виборчого процесу з позачергових виборів народних депутатів України не була достатньо прозорою. На веб-сайті ЦВК ОВК №№ 15, 19, 23, 28, 38, 41, 43, 45, 46, 51, 55, 56, 60, 61, 62, 65, 70-72, 84, 85, 87, 96, 97, 113, 114, 120, 127, 131, 132, 150, 160, 161, 185, 199, 218, 223 оприлюднили менше 10 своїх рішень, тоді як деякі ОВК оприлюднили по 50-70 постанов.
     
  10. Хоча наявні обсяги державного фінансування дозволили виборчим комісіям забезпечити проведення виборів на належному рівні, ряд важливих видатків залишаються недофінансованими. Так, розмір оплати праці членів виборчих комісій, а також оплата роботи лише декількох членів ОВК та ДВК з усього їхнього складу знижує рівень зацікавленості членів комісій у належному виконанні своїх обов’язків та породжує корупцію. Недофінансованими залишились видатки, пов’язані з навчанням членів комісій, виготовленням інформаційно-просвітницьких матеріалів для тощо. Фінансування трернінгів для членів комісій та підвищення рівня обізнаності виборців з питань виборів здійснювались переважно за рахунок громадських організацій та міжнародних донорів (ОБСЄ, IFES тощо).  
     
  11. Одним з проблемних етапів виборчого процесу з позачергових виборів народних депутатів став етап реєстрації кандидатів. На негативну оцінку заслуговує практика ЦВК, за якою невідповідність оформлення реєстраційного документа кандидата вважалась його неподанням. ЦВК вирішувала питання про відмову у реєстрації  у зв’язку з відсутністю постійного проживання на території України протягом встановленого Конституцією строку по-різному щодо різних кандидатів: одним кандидатам було відмовлено у реєстрації з цієї підстави, тоді як деякі кандидати, які протягом тривалого часу не проживали в Україні, були зареєстровані.  Багатьом кандидатам у депутати було відмовлено у реєстрації з формальних підстав, і відповідні рішення ЦВК було скасовано у судовому порядку. В результаті процес реєстрації кандидатів на виборах затягнувся до середини жовтня 2014 р. у зв’язку з тим, що ЦВК мала виконати рішення судів щодо реєстрації кандидатів, яким було протиправно відмовлено у реєстрації. Такі кандидати можливість можливість проводити агітацію лише протягом менш ніж 10 днів, що поставило їх у нерівні умови з іншими кандидатами.
     
  12. Як і на президентських виборах 2014 року, під час підготовки до проведення виборів народних депутатів України гостро постала проблема стабільності складу ОВК і ДВК. В середньому склад ОВК було змінено більш ніж на 40%; суттєві зміни відбулись також у складі ДВК. При цьому, такі зміни здійснювались як до дня голосування, так і після проведення голосування. Це послабило рівень підготовленості членів комісій до виборів, призвело до непорозумінь у день голосування, у тому числі виникнення суперечок стосовно повноважності новопризначених членів комісій.
     
  13. Якість бази даних Державного реєстру виборців у порівнянні з попередніми виборчими кампаніями покращилась, хоча спостерігачами ВГО КВУ у списках виборців фіксувались окремі неточності, у тому числі наявність  т.зв. “мертвих душ” тощо. Особливою актуальності на виборах 2014 року набули проблеми забезпечення голосування учасників АТО, у тому числі включення їх до списків виборців, зміни місця голосування без зміни виборчої адреси. На жаль, значна частина виборців, задіяних у заходах АТО, так і не змогла проголосувати, що було зумовлено пасивністю законодавця у врегулюванні питань, пов’язаних з їх участю у виборах.
     
  14. Як і на президентських виборах 2014 р., на позачергових виборах народних депутатів спостерігачами ВГО КВУ було зафіксовано черги осіб, які бажали змінити місце голосування, поблизу відділів ведення Державного реєстру виборців в останні дні перед завершенням встановленого законом строку для зміни місця голосування. Щоправда, кількість таких черг зменшилась. В основному наявність черг була зумовлена недостатньо активною та/або ефективною інформаційно-роз’яснювальною роботою з цих питань органів місцевої влади. В проблемних регіонах Сходу така робота взагалі була мінімальною. Переважна більшість внутрішньо переміщених осіб не скористалась можливістю тимчасово змінити місце голосування без зміни виборчої адреси.
     
  15. Оскільки вибори половини народних депутатів України проводились за мажоритарною системою відносної більшості, порушення порядку здійснення передвиборної агітації та використання недоброчесних практик під час агітації в одномандатних округах носило масовий характер. Зокрема, масовий характер носила т.зв. “джинса” або прихована політична реклама, причому розміщувалась вона як в інтересах окремих кандидатів, так і в інтересах переважної більшості партій. Основні партії фактично знахували забороною проведення агітації у переддень та день голосування, а також до реєстрації висунутих ними кандидатів у загальнодержавному виборчому окрузі. До реєстрації кандидатів партії активно розміщували зовнішню політичну рекламу без зазначення будь-яких вихідних даних, в той час як у переддень голосування та в наступні дні по всій теріторії України масово було розміщено зовнішню рекламу, виконану з використанням партійних кольорів, логотипів та символіки партій, яку можна розцінювати як приховану зовнішню політичну рекламу. Поширеним порушенням стало розміщення політичної реклами у заборонених місцях чи у заборонений законом спосіб, у тому числі на громадському транспорті. Масовий характер також мала практика псування зовнішньої реклами кандидатів та партій, реєстрації кандидатами в округах т.зв. “двійників”, тобто осіб з однаковими прізвищами, а в деяких випадках – навіть іменами. Значного поширення набули випадки “чорного піару”, поширення друкованих матеріалів передвиборної агітації без вихідних даних.

  16. Як і під час виборів 2012 р., випадки прямого та непрямого підкупу виборців носили масовий характер, хоча їх загальна кількість у порівнянні з виборами 2012 року певною мірою зменшилась.
     
  17. Позитивом парламентських виборів 2014 р. стало зменшення рівня використання адміністративного ресурсу на виборах партіями та кандидатами, особливо у порівянні з виборами 2012 року. Випадки участі посадовців в агітаційних заходах носили переважно поодинокий характер.
     
  18. 27 з 29 партій та майже половина кандидатів в одномандатних виборчих округах фактично проігнорували вимоги Закону “Про вибори народних депутатів України” щодо подання, відповідно, до ЦВК та ОВК проміжних фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів. І досі на веб-сайті ЦВК не оприлюднено остаточні фінасові звіти про надходження і використання коштів виборчих фондів майже 2/3 кандидатів, які брали участь у балотуванні. Все це не сприяє належній прозорості фінансування передвиборної агітації.
     
  19. Судячі з обсягів телевізійної, радіо та зовнішньої реклами, а також остаточних звітів партій про надходження і використання коштів виборчих фондів, оприлюднених на веб-сайті ЦВК, видатки на виготовлення і розміщення політичної реклами суттєво не зменшились у порівнянні з попередніми виборами (зменшення відбулось хіба що за рахунок скороченої тривалості виборчого процесу). Окремі партії витратили на рекламу десятки мільйонів гривень, при цьому сама реклама була малозмістовною. Реклама будувалась навколо спекуляцій на тематику війни та миру, люстрації, єднання політиків та інших подібних тем. Змістовної дискусії про напрями розвитку країни політичні сили не проводили.
     
  20. Прикметною особливістю виборів 2014 р. стало застосування насильства до кандидатів (“народна люстрація”). Такі практики суперечать принципу вільних виборів. Правоохоронним органам варто вжити заходів щодо перевірки діяльності як самих “об’єктів народної люстрації” на пердмет наявності в цих діях ознак корупції та інших злочинів, так і належним чином розслидувати діяльність тих осіб, які організовували та безпосередньо проводили “народну люстрацію”.
     
  21. За висновками ВГО КВУ та інших організацій, які здійснювали спостереження за перебігом голосування 26 жовтня 2014 р., голосування в цілому було проведено у відповідності до вимог законодавства та з дотриманням міжнародних стандартів чесних та прозорих виборів. Офіційними спостерігачами ВГО КВУ на ряді дільниць було зафіксовано окремі порушення, які самі по собі не вплинули на результати виборів. Масштаби таких порушень були значно меншими у порівнянні з черговими виборами народних депутатів 2012 року. Суттєвих зловживань в організації голосування за місцем перебування виборців, ВГО КВУ зафіксовано не було – “на дому” в середньому проголосувало лише 1-2% виборців. Спроби організації “карусельного голосування” фіксувались, однак їх оперативно припиняли працівники правоохоронних органів.
     
  22. Підрахунок голосів виборців на виборчих дільнцях та транспортування виборчих документів до ОВК загалом здійснювались без порушень виборчого законодавства. До основних проблем на цьому етапі варто віднести недопуск офіційних спостерігачів та інших осіб, які мали право бути присутніми на підсумкових засіданнях ДВК без дозволу або запрошення (після закриття виборчих дільниць), складнощі у заповненні протоколів про підрахунок голосів, значну тривалість підрахунку.
     
  23. Одним із найбільш проблемних аспектів виборчого процесу з позачергових виборів народних депутатів стало встановлення підсумків голосування в одномандатних виборчих округах. До переліку проблемних округів, які повільно встановлювали підсумки голосування та затримували передачу до ЦВК даних протоколів про підрахунок голосів виборців на дільницях увійшли, зокрема, ОВО №№ 49, 59, 67, 74, 132, 133, 134, 137, 138, 139, 140, 142, 166, 182, 198. При цьому у більшості з цих округів кандидати оскаржили дії або бездіяльність ОВК щодо встановлення підсумків голосування. У багатьох округах на підставі рішень ЦВК та судів щодо частини виборчих дільниць було проведено повторний підрахунок голосів виборіцв, який в ОВО № 63 триватиме, судячи з усього, до середини грудня 2014 року.
     
  24. Ефективність судового захисту порушених виборчих прав у порівнянні з 2012 роком суттєво покращилась. Разом з тим, рішення судів у ряді випадків приймались із затримками (які часто зумовлювались апеляційним оскарженням відповідних рішень), що не завжди дозволяло ЦВК та ОВК забезпечити їх виконання.
     
  25. За період виборчого  процесу органами внутрішніх справ було порушено більше 400 кримінальних справ, пов’язаних з протиправними посяганнями на виборчі права. Важливо, щоб ця значна кількість справ завершилась конкретним результатом у формі призначення покарання особам, які вчинили виборчі злочини.
     

Першочергові рекомендації

  1. Відразу після початку роботи новообраного парламенту народним депутатам України варто розпочати кардинальну реформу виборчого законодавства, яка передбачатиме зміну виборчих систем для парламентських та місцевих виборів, а також уніфікацію виборчих процедур, за якими проводитимуться майбутні президентські, парламентські та місцеві вибори.
     
  2. Майбутні парламентські вибори мають проводитись на основі пропорційної виборчої системи з голосуванням у багатомандатних виборчих округах за відриті списки кандидатів у депутати, висунутих партіями та шляхом самовисування. Вибору конкретного різновиду цієї системи для майбутніх виборів народних депутатів України має передувати відкрита та змістовна дискусія, участь у якій мають взяти як представники провідних партій, так і експерти, громадські активісти, інші зацікавлені особи.
     
  3. Президенту України варто невідкладно внести до парламенту кандидатури на посади членів ЦВК, оскільки строк повноважень більшості членів ЦВК завершився ще у червні 2014 р. Проведення виборів ЦВК, строк повноважень членів якої давно сплив, породжує сумніви у легітимності як дій відповідних членів, так і виборів загалом. Також варто розглянути включення до складу ЦВК не лише представників партій, але і експертів з числа громадськості, що зміцнюватиме принцип політичної нейтральності у роботі органу адміністрування виборчого процесу.
     
  4. Парламент має приділити посилену увагу реформуванню законодавства щодо фінансування політики. Зокрема, на законодавчому рівні має бути передбачено державне фінансування політичних партій, а також приведення Закону “Про політичні партії в Україні” та трьох законів про вибори у відповідність до рекомендацій Групи держав проти корупції (GRECO), які з 2011 року все ще залишаються актуальними. Реформування системи політичного фінансування має здійснюватись відкрито, із залученням у процес підготовки відповідних змін до законодавства вітчизняних та зарубіжних експертів у цій сфері.
     
  5. Органам внутрішніх справ, прокуратури та судам необхідно вжити заходів, спрямованих на притягнення всіх осіб, які вчинили виборчі злочини та виборчі адміністративні правопорушення, до відповідальності. Жоден винний у відповідних порушеннях не повинен уникнути відповідальності.
     
  6. МВС варто продовжити практику співпраці з громадськими організаціями з питань розробки інформаційно-аналітичних матеріалів та проведення тренінгів для працівників органів внутрішніх справ з питань їх ролі у виборчому процесі.
     
  7. Під час проведення наступних виборчих кампаній Кабінету Міністрів України та парламенту слід вжити заходів, спрямованих на підвищення рівня оплати праці членів комісій, збільшення кількості членів комісій, які мають право здійснювати свої повноваження на платній основі, належне фінансування заходів, пов’язаних з підготовкою членів ОВК та ДВК з питань виборів. Окремо мають передбачатись видатки на іфнормаційно-роз’яснювальну роботу серед виборців з питань виборчого законодавства, яка на сьогодні фінансується в основному зарубіжними донорами.
     
  8. Закони про вибори мають звужувати можливості партій та/або кандидатів на виборах щодо заміни членів комісій, призначених за їхніми поданнями.
     
  9. Пріоритет у формуванні виборчих комісій на парламентських виборах має бути надано партіям, які утворили власні фракції у парламенті, що запобігатиме надмірному представництву у складі комісій т.зв. “технічних” партій та кандидатів.
     
  10. З метою належної організації голосування, варто розглянути можливість зменшення розміру виборчих дільниць. ЦВК спільно з місцевими органами влади необхідно вжити заходів, спрямованих на створення належних умов для участі у голосуванні виборців з особливими потребами, у тому числі виборців з вадами зору .
     
  11. Можливість внесення змін до уточнених списків виборців у день голосування має бути повністю виключена.
     
  12. Порядок реєстрації кандидатів на парламентських виборах має бути удосконалений. Зокрема, подання документа, оформленого у невідповідності до вимог виборчого закону, не має вважатись його неподанням і має тягти усунення недоліків у такому документі. На кандидатів у депутати на позачергових виборах має бути покладений обов’язок подання до ЦВК декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру. До Закону “Про вибори народних депутатів України” варто внести зміни, які зобов’язуватимуть ЦВК надавати за заптиами копії автобіографій кандидатів та інших документів, які містять відкриту інформацію про кандидатів.
     
  13. Парламенту варто розглянути необхідність впровадження механізмів, спрямованих на розширення представництва жінок у виборних органах. Це може бути здійснено в рамках державного фінансування партій або шляхом встановлення гендерних квот.
     
  14. Варто розглянути можливість повної заборони платної політичної реклами у період виборчого процесу з боку партій та кандидатів. Така реклама має розміщуватись на каналах суспільного мовлення за рахунок коштів Державного бюджету України. Її загальний обсяг для партій і кандидатів має бути обмежений, а тривалість рекламного повідомлення – значною (наприклад, 5 хв.) з тим, щоб партії та кандидати доносили до виборців змістовні повідомлення.
     
  15. Порядок голосування, підрахунку голосів виборців, встановлення підсумків голосування, а також порядок оскарження у виборчих комісіях рішень, дій та бездіяльності щодо виборів, передбачені Законом “Про вибори народних депутатів України”, мають бути приведені у відповідність з процедурами, встановленими Законом “Про вибори Президента України”. Порядок судового оскарження виборчих порушень має передбачати можливість апеляційного оскарження рішень судів у всіх категоріях виборчих спорів.

 

Прес-служба КВУ

 
     

Аналітика

Delegation of the European Union to Ukraine Координатор проектів ОБСЄ в Україні Комiтет виборцiв України