Про проект  

ВИБОРИ в Україні і світі  


Партії у передвиборчих програмах декларують соцзахист учасникам АТО і обіцяють вступ України в ЄС

До парламентських виборів в Україні, які відбудуться 26 жовтня, залишилося тільки три тижні. У Верховну Раду балотуються 29 партій. Число тих українців, хто не визначився, все ще дуже велике. А визначитися нелегко - програми партій мають багато сторінок. У парламентській кампанії назріла неабияка інтрига, ідеться в сюжеті ТСН.Тиждень. Політичні партнери – "Блок Петра Порошенка", "Народний фронт" Яценюка та Турчинова і "Батьківщина" Тимошенко - йдуть на вибори окремо. Бояться наврочити, тому одне одного не критикують. "Я б дуже хотів, щоб під час перегонів нам вдалося уникнути внутрішньої ворожнечі, внутрішньої боротьби. Бо нічого нас не має розділяти. Ми маємо об'єднатися для того, щоб не відкривати внутрішній фронт і створити потужну, проєвропейську і проукраїнську більшість. Ви від мене не почуєте жодного критичного слова", - наголосив президент Петро Порошенко. Тим не менше, ці політичні сили вже стали вимушеними конкурентами. І конкурують не лише особистості, але й програми.
Програма "Блоку Петра Порошенка" виважена та поміркована, як і годиться провладній партії "президента всіх українців". Це програма – "і вашим, і нашим". Блок Порошенка наполягає на: повному перезавантаженні влади, але не люстраційно, а через перевибори; децентралізації та наданні регіонам широких повноважень; зменшенні кількості та рівня податків; врахуванні специфіки кожного регіону та дотримання прав національних меншин. Доволі розмита програма має, втім, один однозначний пункт: за повернення окупованого Криму та районів Донбасу пріоритетно боротися політичними та дипломатичними засобами. Тобто, партія Порошенка не хоче воювати. Це – ключовий елемент нинішньої виборчої технології: поділ на партії миру і партії війни. "Народний фронт" Яценюка заявляє виборцям про рішучу боротьбу на війні. "Відмінності між президентською і прем'єрською політичними силами скоріше тактичні. І плюс - відмінності пов'язані з політичним маркетингом і використанням війни й миру. Якщо партія Порошенка йде на вибори все ж таки як партія миру і партія, для якої ця тема є головною. Далі – реформи, безумовно, виконання очікувань виборців, пов'язаних з майданом. То партія Яценюка, демонструє більш войовничу риторику. Я кажу саме про риторику", - зазначив голова центру прикладних досліджень "Пента" Володимир Фесенко. У програмі "Народного фронту" обіцяють: ухвалення нової воєнної доктрини і визнання Росії агресором; курс на НАТО; створення "електронного уряду"; інформаційну безпеку; зміну джерел енергоресурсів. Ці та більшість інших намірів "Народного фронту" допоможуть створити коаліцію з "порошенківцями". Про такі наміри Порошенко і Яценюк впевнено говорять ще до виборів.
Ці дві партії розраховують ще, щонайменше, на одного союзника – "Батьківщину" Юлії Тимошенко із її першим номером льотчицею Надією Савченко. Партію залишило чимало колишніх бійців, і навіть її "стовпів" - пішли на інші політичні проекти або створили свої власні. Тож "Батьківщина" намагається заповнити поріділі ряди, а заодно – "омолодитися". Жінка-воїн на першій позиції - органічна для партії, програма якої відверто войовнича: або перемога, або ганебна капітуляція перед ворогом; скасування законів про особливий статус та амністію сепаратистів; створення Ставки Головнокомандувача для керівництва обороною; вступ України до НАТО; членство України в Євросоюзі. "Слабкі переговори зі слабких позицій можуть дати лиш тимчасове перемир'я чи ілюзію миру і продовження окупації нашої землі. Нам треба невідкладно змінити всю систему співпраці із західним світом", - зазначила Юлія Тимошенко. Слід сказати, що програма кожної з 29 партій, які подались на вибори, грішать тим, що часто неможливо дізнатися, як досягати тих високих цілей, котрі в них прописані. Благо для всіх і одразу - залишається приймати тільки на віру. "Кампанія дуже короткотермінова. Ми не встигнемо, на жаль, почути конкретних пропозицій для суспільства. Кампанія популістська, кампанія розрахована на емоції, як правило, або позитивні, або негативні. Ми бачимо, що всі політичні сили цим займаються", - говорить політолог Віталій Бала. Розраховують на успіх і радикали: від "Правого сектора" до відвертих реваншистів з Опозиційного блоку.
У програмі "Правого сектору" обіцяють: воєнний стан; збільшення видатків на армію; відновлення ядерного статусу; знищення російської агентури. У "Свободи" ж найпопулярніші слова в програмі: обмежити, скасувати, розпустити, припинити, заборонити, ліквідувати. А програмний стиль Радикальної партії Ляшка нічим не відрізняється від стилю самого Олега Ляшка. Власне Ляшко та його вила і є сама партія. Перший номер списку говорить гаслами, які близькі для найбідніших верств населення. І не останнім чином тому, що виголошувати їх почали ще з 1917 року: відібрати у багатих і все поділити; заборонити продаж землі; максимально підтримувати соціальні пільги бідняків. Натомість принципово оминає політичні вимоги "Сильна Україна" Сергія Тигіпка. Єдиний виняток, на якому він постійно наголошує, - це зупинка АТО. Партія, яка колись позиціонувала себе виразником інтересів великих промисловців і середнього бізнесу, практично розчинилася у надрах регіоналів з усіма наслідками для Тігіпка, який колись був реальним конкурентом Януковича на президентських виборах. Тож нинішні парламентські вибори для "Сильної України" - ніби реінкарнація. Залишилось знайти тих промисловців і бізнесменів, які готові піти за Тігіпком ще раз. Його програмне меню тільки про економіку: державне замовлення для вітчизняної промисловості; закриття внутрішніх ринків на півроку; обмеження експорту сировини; скорочення контрольних органів для бізнесу; пільгове кредитування малого та середнього бізнесу. Сам Тігіпко не проти повернутися в уряд, і готовий увійти в майбутню парламентську коаліцію.
Та головною "родзинкою "нинішніх виборів є так званий "Опозиційний блок" - справжній заповідник періоду "золотого батона". Виявляється, ці люди нікуди не втекли і зараз намагаються... Власне, що вони намагаються зробити, зрозуміти важко. Новими гравцями можна назвати кілька партій, зокрема, "Громадянську позицію" Анатолія Гриценка. Вони, справді, акцентують увагу на громадянських свободах: забезпечити право на справедливий суд; встановити справедливі пенсії; посилити контроль за цінами та якістю ліків; відновити систему цивільного захисту. Найсвіжіша з першачків – "Самопоміч". Дітище мера Львова містить європейську ментальність ледь не в кожному пункті програми. Почати бодай з того, що сам Андрій Садовий поставив себе у списку 50-м номером. Як не дивно, але "Самопоміч" і варто було б назвати партією регіонів. Бо децентралізація і права місцевих громад є стрижнем і лідера партії, і її програми. Крім того: баланс повноважень президента, уряду та парламенту; оновлення суддівського та прокурорського корпусів; прозорі державні закупівлі, реальна антимонопольна політика; грантова підтримка молодих вчених; медичне страхування. Незважаючи на різні погляди в тактиці, буквально кожна партія декларує повний соціальний захист учасників антитерористичної операції, поранених, загиблих та членів їхніх сімей. Тобто, хто б не прийшов у парламент, ця обіцянка має бути виконана. Решту зобов'язань можна звести до одного пункту - ЄС. Парламент у своїй конституційній більшості вперше буде проєвропейським. Тут відмінність між претендентами - наскільки довгу дорогу до Європи вони нам пропонують. 

 ТСН 

 
     

Аналітика

Delegation of the European Union to Ukraine Координатор проектів ОБСЄ в Україні Комiтет виборцiв України