Про проект  

ВИБОРИ в Україні і світі  


На скількох виборчих дільницях відбудуться президентські вибори?

Вибори Президента України зразка 2014 року все більше ризикують повторити долю виборів-2010: вони можуть стати законними, проте нелегітимними.

Заступник голови Центральної виборчої комісії України Андрій Магера не втомлюється повторювати: «Навіть якщо працюватиме одна виборча дільниця, на якій проголосує 51% виборців, – президентські вибори будуть дійсними». Причому, як правило, говорить він цю фразу після якоїсь надзвичайної події: анексії Криму, офіційної відмови ЦВК від проведення виборів у 12 виборчих округах АРК та Севастополя, початку антитерористичної операції, відключення від реєстру виборців кількох округів у Донецькій області… Правда, на недавні захоплення райдержадміністрації в Коломиї та міської ради в Тернополі Магера не реагував, хоча це був тривожний дзвіночок: проблеми з проведенням виборів можливі не лише на сході України.

Ситуація погіршується ще й через те, що реакція центральної влади на штурми та пікети адміністративних установ у різних частинах України різна: на Донбас посилають «Альфу» від СБУ, «Омегу» від МВС та десантників від ЗСУ, а в Галичині та Буковині – йдуть назустріч штурмовикам. Наприклад, на минулому тижні «Правий сектор» і «Самооборона» захопили районну державну адміністрацію в Коломиї, протестуючи проти призначення головою РДА Михайла Бойка. Будівлю досі блокують, лише в понеділок до неї почали пускати деяких співробітників. Того ж таки понеділка «Самооборона» заблокувала РДА у ще одному райцентрі Івано-Франківшини – Калуші. До будівлі не допустили не лише новопризначеного голову райдержадміністрації Миколу Жовніра, полковника міліції у відставці, але й народного депутата Ольгу Сікору, помічником якої донедавна був пан Жовнір. І чого тоді дивуватися, що на Прикарпатті чотири окружних виборчих комісії досі працюють з перебоями? Можна скільки завгодно говорити про «незалежність» ОВК і ДВК від виконавчої влади, проте без неї провести будь-які вибори, а особливо президентські, практично неможливо.

Як неможливо їх провести і без нормально працюючих правоохоронних органів. Адже міліція не перешкоджала захопленню адмінбудівель ні на Сході, ні на Заході України. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков в неділю в ефірі «Інтера» чесно заявив: «У нас є проблеми з якістю виконанням міліцією своїх функцій, в тому числі і на Сході країни». В тому числі – а не виключно на Сході, і вищенаведені приклади з Коломиї та Калуша це добре доводять. А у Чернівцях ситуація ще цікавіша – там від пікетувальників у камуфляжах і з шинами не змогли захистити... Управління СБУ в області. Ні, його поки не захопили – та й для чого, якщо після кількох театралізованих пікетів їхні реальні організатори добилися зняття з посади начальника УСБУ Юрія Кіцула? І не треба говорити, що Служба безпеки не має жодного стосунку до виборчого процесу, особливо зараз.

Допомога владі у спробах врятувати виборчий процес прийшла з несподіваного боку – від українських олігархів. І мова йде не лише про Ігоря Коломойського чи Сергія Таруту, які зараз за сумісництвом є ще й головами обласних державних адміністрацій. Тим більше, що Ігор Валерійович давно вийшов за межі формальних повноважень і створює систему паралельного, недержавного фінансування органів влади та силових структур на лише на підвідомчій Дніпропетровщині, але й у сусідніх Запорізькій, Харківській та Херсонській областях. Не дивує і позиція Петра Порошенка, який вчора запропонував створити комісію з розслідування спроб зриву виборчого процесу – адже він найрейтинговіший кандидат у Президенти України. Але де-факто за проведення президентських виборів 25 травня виступив і найбагатший олігарх України – Ринат Ахметов, який не просто регулярно говорить про необхідність збереження єдності України, але й звернувся із цим гаслом до захопників будівлі Донецької ОДА. І навіть Дмитро Фірташ, який перебуває під домашнім арештом у Відні і може бути переданий США, 28 квітня устами Сергія Льовочкіна заявив: «Вибори Президента України повинні відбутися при будь-якій політичній ситуації в країні».

Що ж об’єднало таких різних людей? На мою думку, відповідь проста: всі вони потребують легітимізації своїх капіталів у Північній Америці та Європі. Тому українські олігархи щиро підтримували євроінтеграційний курс, який певний час проводив Янукович, а потім дружно перейшли на бік Євромайдану. Нині, ставши акціонерами нової влади, вони зацікавлені в її остаточному узаконенні і готові зробити для цього все можливе – адже це потрібно і країнам Заходу. Обмін «послугами» вимальовується дуже простий: ми вам – законні президентські вибори і легітимізацію української влади, яку ви підтримуєте, а ви нам – легітимізацію наших активів у ваших країнах.

В тому, що вибори 25 травня відбудуться у відповідності до закону, який цілком правильно трактує пан Магера та інші члени ЦВК, мало хто сумнівається. Врешті-решт, Захід визнав законними і вибори 2010-го року, на яких переміг Віктор Янукович, проте сумніви у легітимності його режиму виникли тоді ж, а не після зміни Конституції чи засудження Тимошенко. З результатами виборів-2014, які вже точно відбудуться не на всій території України, проблем може виникнути значно більше. Особливо якщо вирішальними для цих результатів буде голосування на «дільницях», що перебувають в офісах торгово-промислових груп «Приват», «СКМ», «Укрпромінвест» та DF…

 

Espreso.tv

 
     

Аналітика

Delegation of the European Union to Ukraine Координатор проектів ОБСЄ в Україні Комiтет виборцiв України