Про проект  

ВИБОРИ в Україні і світі  


Корреспондент: Скандали, що затьмарили вибори

Вибори 26 жовтня у Верховну Раду повинні були стати фінальною крапкою встановлення підсумків волевиявлення громадян.

Однак місцями їх ще намагаються скорегувати – не без скандалів, пишуть Володимир Буга та Артем Горячкін у матеріалі, опублікованому у №45 журналу Корреспондент від 14 листопада 2014 року.

Існує приказка, що найкраще запам'ятовується останнє слово або дія. Вибори до Верховної Ради мали стати зразково-показовими для демонстрації того, що влада контролює ситуацію в країні, здатна забезпечити наступність і легітимність найвищого законодавчого органу.

Затьмарювала ситуацію неможливість організувати голосування в Криму та низці округів Донбасу, але це закономірно списували на особливості воєнного часу і геополітичні обставини.

«У нас насправді була одна з найкращих виборчих кампаній за останні два десятиліття. Тобто це вибори, за які Україні не соромно», – вважає глава Комітету виборців України (КВУ) Олег Кошель.

Він відзначає відсутність застосування адміністративного ресурсу, системних фактів підкупу виборців, серйозних зловживань і тиску на ЗМІ.

Природно, незгодних з визначенням виборів як найкращих в історії незалежності набереться чимало. Правда, слід звернути увагу: позитивні оцінки стосуються підготовки до голосування і безпосередньо самого волевиявлення. Основні проблеми виникли на етапі встановлення результатів. Саме фінальна частина виборів може зіпсувати враження від кампанії як найкращої.

Приватні інтереси

Найгучнішим скандалом стала боротьба за підсумки виборів у мажоритарних округах Дніпропетровської області. В нього виявилися втягнутими всі основні політсили регіону. А залучення глави ЦВК Михайла Охендовського поставило під загрозу його особисту репутацію і репутацію комісії загалом.

Ситуація виникла на округах, де зіткнулися інтереси Опозиційного блоку, який в області представляє колишній регіонал, екс-губернатор і екс-віце-прем'єр Олександр Вілкул, і команди глави Дніпропетровської облдержадміністрації Ігоря Коломойського.

Про пряму конфронтацію між олігархом і новоспеченим опозиціонером достовірно нічого не відомо. Зате має місце конфлікт між Вілкулом та Борисом Філатовим і Геннадієм Корбаном – заступниками Коломойського.

До подій Євромайдану двом останнім бізнесменам з групи Приват довелося навіть ховатися в Ізраїлі: вони побоювалися за своє життя. Після їхнього повернення в Україну після втечі президента Віктора Януковича конфлікт продовжив розвиток. Зокрема, на рівні виборчої кампанії, коли Філатов і Корбан вирішили перешкодити людям Вілкула ввійти в новий парламент.

На 30-му окрузі у Дніпродзержинську, що вважається вотчиною Вілкула, кандидатом від Блоку Петра Порошенка поставили Олександра Дубініна, гендиректора Дніпроазоту, контрольованого групоюПриват. Конкуренцію йому склав Олег Захорольський, з яким вони йшли «ніздря в ніздрю».

Скандал виник на етапі введення даних в електронний реєстр ЦВК, коли стало зрозуміло, що за кількістю набраних голосів лідирує Дубінін. Вілкул відразу звинуватив обласну владу у фальсифікації введення даних за останніми 5% бюлетенів. Нібито системний адміністратор, що передавав інформацію у Київ, є також працівником Дніпроазоту.

Стараннями опозиціонерів в Дніпродзержинську відбувся протестний мітинг. Однак перемогу в підсумку отримав Дубінін з перевагою лише в 61 голос. Захорольському довелося визнати свою поразку.

Призначенням перерахунку голосів закінчилися вибори в 38-му окрузі (територія Новомосковського району Дніпропетровської області). Фаворитом перегонів тут вважалася людина Вілкула Вадим Нестеренко. Брали участь у виборах також екс-мер Новомосковська Віктор Литвищенко, якого за Вілкула-губернатора зняли з посади і запроторили за ґрати, й екс-міністр оборони Олександр Кузьмук, якого тут знають хіба що військові з Черкаського і Гвардійського, де дислокуються військові частини.

Останній вважається ставлеником команди Коломойського. Але, незважаючи на те що він набрав лише 12,8% (8,7 тис.) голосів, відставши від лідера перегонів майже на 18%, Кузьмук наполягає на тому, що мали місце факти масових фальсифікацій. З усіх кандидатів, які брали участь у виборах в 38-му окрузі, саме він через кілька днів після дати голосування подав відповідні скарги, хоча в день виборів претензій до законності і чесності волевиявлення у відставного військового не було.

Команда Коломойського, проте, домоглася рішення суду, згідно з яким в окрузі буде проведений перерахунок голосів.

Історія з виборами в цих округах досить дорого коштувала главі ЦВК. 9 листопада Охендовський виступив із заявою про тиск на нього з боку «фальсифікаторів» з проблемних округів області, згадавши в цьому контексті і Коломойського.

У відповідь губернатор публічно дав зрозуміти, що вважає дії Охендовського узгодженими з якимись іншими силами, а на підконтрольному йому телеканалі 1+1оперативно вийшов сюжет, який нібито викриває особисту зацікавленість глави ЦВК у програші приватівських кандидатів. Був продемонстрований запис з камер спостереження «в одній з елітних офісних будівель на вул. Володимирській в Києві», куди заходив чоловік, схожий на Охендовського.

Хоча ні Коломойський, ні журналісти не називають ні місця зйомок, ні того, з ким відбувалася зустріч, по кадрах можна припустити, що мова йде про будівлю, де розташовуються структури, близькі до Ріната Ахметова, і навіть нібито міська резиденція олігарха.

Між тим факти, які прямо й однозначно доводять незаконність дій або неетичність поведінки глави ЦВК, так і не були представлені. Як поки що немає й доказів спотворення результатів виборів: цим займатимуться правоохоронці. Але скандал зупинився на рівні взаємних докорів, і, хоча він може не отримати продовження, рівень і статус залучених учасників уже такий, що кидає тінь на весь виборчий процес і його суб'єктів.

Крім округу № 38 перерахунок голосів відбудеться і в житомирському окрузі № 63, де конкурують самовисуванці екс-регіонал Олександр Ревега, Анжеліка Лабунська та член Собору Павло Жебрівський.

Звання проблемних заслужено можуть отримати два округи в Донецькій області (№№ 50 і 60), а також один у Запорізькій (№ 79), де окремі кандидати заявляли про тиск на них з боку команди Коломойського. В КВУ такими називають ще з півтора десятка округів, наприклад 102-й, де переміг Олесь Довгий.

Шкура неотриманого мандата

Абсолютна більшість порушень на виборах 2014 року, майже 90%, за даними КВУ, стосуються кампаній в округах. Невдоволення й претензії до «мажоритарної» частини виборчого законодавства неодноразово висловлювали представники як партій та організацій, так і державних органів, у тому числі ЦВК.

Перші – через великі витрати на 225 кампаній, другі – переважно через тяганину, яка настає після голосування. Але головним аргументом є твердження про можливості для численних порушень і зловживань, що істотно спотворюють на етапі підрахунку голосів волю виборців.

Однак проблеми мали місце і за пропорційної системи виборів. Йдеться про СамопомічАндрія Садового – політсилу, що показала третій результат. Саме за її списками до Ради були делеговані кандидати від Волі. У підсумку мандати гарантовано отримали три представники цієї партії, ще один кандидат – фактичний керівник та основний фінансист партії Юрій Дерев'янко – переміг в окрузі в Івано-Франківській області.

ЗА ТЕМОЮ

Але вже через тиждень на позачерговому з'їзді Волі його учасники побили горшки з Самопоміччю. Садового звинуватили у невиконанні низки узятих на самому початку зобов'язань, а також оголосили про анулювання всіх домовленостей про співпрацю. Головна з них полягала у зобов'язанні депутатів від Волі вступити у фракцію «львівської» партії.

Призвідником бунту виявився Дерев'янко. Партійну «опозицію» очолив головний люстратор країни – Єгор Соболєв. Він негайно витягнув на світло забуті звинувачення на адресу опонента, в тому числі і його зв'язки з регіоналами. Наприклад, з Василем Грицаком, близьким до консорціуму ЄДАПС – найбільшого виробника ідентифікаційних документів.

Дерев'янко звинувачення відкинув, а Соболєв, давши кілька інтерв'ю, вирішив залишити Волю через неможливість вплинути на ситуацію. На що колишні однопартійці запропонували йому відмовитися від мандата. Тепер у планах Волі формування якогось свого міжфракційного об'єднання.

Конфлікт між лідерами партій нібито виник через небажання мера Львова підігравати Дерев'янку, коли став очевидним вплив останнього у Волі. Подейкують, що Садовий особисто посприяв тому, щоб у підсумковому списку не виявилося прізвищ, які лобіював Дерев'янко. «Переживши» вибори, претензії спливли назовні.

 

 

Як і недоліки закритих партійних виборчих списків, винятково за якими пропонують проводити вибори, починаючи з наступних. Це, зокрема, ігнорування думки як членів партії, які голосували за висунутих кандидатів на внутрішніх праймеріз, так і самих виборців, які підтримали, наприклад, партійний список Самопомочі в цілком конкретному форматі, з конкретними персоналіями, а отримали в підсумку чергову порцію «тушок».

Втім, недосконалість законодавства, що дозволяє власникам партійних брендів одноосібно впливати на персональний склад списків і на склад фракцій, грає з ними і злий жарт.

Знаменитий імперативний мандат, що формально дозволяє відкликати мандати у бунтарів і ренегатів, насправді не працює. Тому Садовий, у якого, ймовірно, дійсно були можливості для виправлення списків до виборів, після отримання членами Волімандатів не відмовиться від інструментів впливу на них.

Цей випадок як найсвіжіший напевно врахують під час реформування виборчого законодавства і Конституції, які анонсують разом з відмовою від «мажоритарки» в принципі.

Корреспондент

 
     

Аналітика

Delegation of the European Union to Ukraine Координатор проектів ОБСЄ в Україні Комiтет виборцiв України