Про проект  

ВИБОРИ в Україні і світі  


Фінальний звіт КВУ за результатами гендерного моніторингу на місцевих виборах 2015 року

Предметом цього дослідження був комплексний аналіз участі жінок у виборчому процесі, включно із аналізом законодавства про позитивні заходи щодо забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків для участі у виборах, моніторингом реалізації цього законодавства, моніторингом участі жінок у виборах на рівні виборчої адміністрації, керівних органів партій, кандидатів на посади міських голів м. Києва та міст-обласних центрів; аналізом результатів виборів. Зокрема, КВУ перевіряв, чи статути політичних партій містять норму про квоту; чи дотримана квота в списках кандидатів; скільки жінок і чоловіків очолюють керівні органи партій на центральному та обласному рівні; скільки жінок і чоловіків є членами виборчих комісій та обіймають в комісіях керівні посади.

1. Передумови проведення виборів.

Місцеві вибори 25 жовтня 2015 р. – перші вибори в Україні, що проходять за існування ґендерної квоти у виборчому законодавстві. Квота була запроваджена одночасно зі зміною виборчої системи. 14.07.2015 року, за три місяці до виборів, був прийнятий Закон України «Про місцеві вибори». За новою системою, вибори до депутатів обласної, районної, міської та районної у місті рад проводяться за пропорційною виборчою системою в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій із закріпленням кандидатів за територіальними виборчими округами, на які поділяється багатомандатний виборчий округ.

Така виборча система істотно відрізняється від попередньої, де половина депутатів обиралась в одномандатних округах з можливістю самовисування, а половина – в закритих партійних списках. Крім списку кандидатів, закріплених за округами, нова система передбачає існування лідерів списків – кандидатів, які гарантовано потрапляють до відповідної ради, якщо партія подолала 5% бар’єр. Новий закон про місцеві вибори запроваджує обрання голів великих міст (кількість виборців у яких дорівнює або є більшою ніж 90 тисяч) мажоритарною системою абсолютної більшості – тобто, в два тури.

Виборчий процес відбувався в умовах Антитерористичної операції на Сході України та тимчасової окупації Російською Федерацією територій Луганської та Донецької областей та АРК Крим. Вибори проходили на частині територій Луганської та Донецької областей, але не до обласних рад. Вибори також не проводились в населених пунктах уздовж лінії розмежування, що знаходяться в зоні обстрілів.

Попередні чергові місцеві вибори проходили у 2010 р. За статистичними відомостями Центральної виборчої комісії, на виборах 2010 р. жінки отримали 46,8% мандатів у місцевих радах всіх рівнів. Також жінки були обрані на 27,6% посад голів усіх рівнів1. Ґендерна статистика ЦВК не розділена по радах та головах різного рівня, що створює враження збалансованого представництва.

В той же час, в Україні існує тенденція – чим вищий рівень представницького органу, тим менше жінки представлені серед депутатів. За даними NDI2, станом на 1 січня 2013 р. у 27 регіонах жінки становили 12% в обласних радах, 23% в районних радах, 51% у сільських радах і 46% у селищних радах.

Так само, чим більший населений пункт, тим рідше жінок обирають на посаду голови. На рівні міст зі спеціальним статусом (Київ та Севастополь) та міст-обласних центрів, з 1991 р. жінок тільки двічі обирали на посаду міського голови (Житомир, 1996 р., та Херсон, 1994 р.).

2. Методологія моніторингу.

Предметом даного дослідження був комплексний аналіз участі жінок у виборчому процесі, включно із аналізом законодавства про позитивні заходи щодо забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків для участі у виборах, моніторингом реалізації цього законодавства, моніторингом участі жінок у виборах на рівні виборчої адміністрації, керівних органів партій, кандидатів на посади міських голів м. Києва та міст-обласних центрів; аналізом результатів виборів.

Зокрема, КВУ перевіряв, чи статути політичних партій містять норму про квоту; чи дотримана квота в списках кандидатів; скільки жінок і чоловіків очолюють керівні органи партій на центральному та обласному рівні; скільки жінок і чоловіків є членами виборчих комісій та обіймають в комісіях керівні посади.

Методи збору інформації включали: збір інформації з відкритих джерел; комунікацію із учасниками виборчого процесу та представниками виборчої адміністрації; інформаційні запити до відповідних органів; спостереження за проведенням виборчої кампанії кандидатів на посаду міського голови а також виборчої кампанії партій на підтримку списків кандидатів до обласних рад та міських рад.

Моніторинг проводився в усіх областях України, у м. Києві та в усіх містах-обласних центрах. В Донецькій та Луганській областях, моніторинг проводився в містах Сєвєродонецьк та Краматорськ. Також моніторинг проводився в м. Біла Церква – найбільшому за кількістю населення місті Київської області.

Над збором інформації та підготовкою звіту працювали експерти центрального офісу Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» (КВУ), а також 25 довготермінових спостерігачів КВУ. Моніторинг охоплює період з 5 вересня до 23 листопада 2015 р.

Звіт підготовлено в рамках діяльності КВУ «Ґендерний моніторинг та сприяння фактичній ґендерній рівності на місцевих виборах 2015 року в Україні» за підтримки Ради Європи. Висловлені тут думки жодною мірою не відображають офіційну позицію Ради Європи.

 

3. Законодавча база забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на виборах.

Позитивні заходи у вигляді ґендерної квоти відповідають Конституції України, що гарантує надання жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній діяльності. Норма про квоти також відповідає міжнародним нормам та зобов’язанням України із забезпечення громадянам рівних прав і можливостей бути обраними. Зокрема, в 1948 р. Україна приєдналась до Загальної декларації прав людини, в 1973 р. ратифікувала Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, в 1981 р. ратифікувала Конвенцію Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, в 1999 р. приєдналась до Хартії Європейської безпеки (ОБСЄ).

Загальна рекомендація №5 (1988 р.) Комітету по ліквідації дискримінації щодо жінок, утвореного у відповідності до Конвенції Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, прямо рекомендує державам запровадження тимчасових позитивних заходів, преференцій або квот для жінок для інтеграції жінок у політику та досягнення фактичної рівності. Кодекс належної практики у виборчих справах (2002 р.) Венеціанської  комісії також рекомендує, в разі існування відповідної конституційної основи, ухвалення у виборчому законодавстві  відповідних норм, що якоюсь мірою сприяли б балансові або навіть і паритетові у представництві чоловіків і жінок у виборних органах.

Перша згадка про необхідність забезпечення представництва обох статей міститься в Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» №2866-15. Ст.15 під назвою «Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі» стверджує: «Рівні виборчі  права  та можливості жінок і чоловіків забезпечуються законодавством України. Політичні партії, виборчі блоки під час висунення кандидатів у народні депутати України в  багатомандатному  загальнодержавному виборчому окрузі передбачають представництво жінок і чоловіків у відповідних виборчих списках. Контроль за цією вимогою здійснюють виборчі комісії».

Така норма містить ряд недоліків. Зокрема, неконкретно визначено рівень представництва. Крім того, норма не стосується місцевих виборів. Норма виявилась також недієвою – з 2005 р. не втілено механізму контролю виборчих комісій за тим, щоб в списку серед чоловіків була хоча б одна жінка, та навпаки.

Наступним етапом в затвердженні квот стало ухвалення змін до Закону України «Про політичні партії» №2365-III. В 2013 р. в статті 8 «Статут політичної партії» перелік обов’язкових відомостей, що має містити такий статут, доповнено положенням про квоту у виборчому списку кандидатів у народні депутати України. 14.07.2015, одночасно з прийняттям нового закону про місцеві вибори, було внесено ще одне доповнення до закону про політичні партії щодо квоти на місцевих виборів. Остаточна редакція виглядає так: «Статут політичної партії має містити такі відомості: … розмір квот, що визначає мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії у загальнодержавному окрузі, кандидатів у депутати місцевих рад  в багатомандатних виборчих округах і має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку».

Така норма є прогресивною, проте не має прямого впливу на формування партіями виборчих списків. Невнесення до статуту положення про квоту, так само як порушення цієї норми статуту, не є підставою для відмови в реєстрації списку кандидатів.

Місцеві вибори 25 жовтня 2015 р. – перші вибори в Україні, що проходять за існування ґендерної квоти у виборчому законодавстві. Стаття 4. «Рівне виборче право» нового закону передбачає: «Представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку».

Недоліком закону є неімперативний характер ґендерної квоти. Недотримання квоти не згадується в законі серед підстав для відмови у реєстрації списків кандидатів. ЦВК Постановою №362 від 23 вересня затвердила відповідне Роз’яснення, зазначивши, що відмова в реєстрації кандидатів у депутати з підстав недотримання положення Закону щодо  представництва осіб однієї статі у виборчих списках не допускається.

Дане Роз’яснення спровокувало чисельні дебати, а також судові позови від двох партій – учасників виборчого процесу – проти Центральної виборчої комісії. 30 вересня Київський апеляційний адміністративний суд задовольнив позов київського осередку партії «Самопоміч». В той же день, той самий суд (у іншому складі суддівської колегії) відмовив у задоволенні аналогічного позову від партії «Сила людей». ЦВК оскаржила постанову про задоволення позову «Самопомочі» у Вищому адміністративному суді, і Вищий адміністративний суд скасував рішення Київського апеляційного адміністративного суду.

Хоча норма про квоту не передбачає санкції за її невиконання, Всеукраїнська громадська організація «Комітет виборців України» (КВУ) вважає саму появу такої норми прогресом для виборчого законодавства України.

Включення положення про квоту дозволило піднести проблему відсутності ґендерної рівності на порядок денний суспільства. Саме запровадження квоти у Законі про місцеві вибори може стати поворотним моментом для реформування виборчого законодавства загалом.

Комітет виборців України рекомендує Верховній Раді України ухвалити зміни до Закону «Про місцеві вибори» (Ст.46), включивши недотримання ґендерної квоти до переліку підстав для відмови у реєстрації списку кандидатів.

Проблема неоднакового застосування Закону територіальними виборчими комісіями не була повністю вирішена. Деякі обласні, міські та районні ТВК відмовляли у реєстрації списків кандидатів через недотримання квоти, або скасовували їх реєстрацію, що поставило учасників виборчого процесу у нерівні умови. Спостерігачі КВУ фіксували масові випадки таких проблем у Волинській, Закарпатській, Житомирській, Львівській, Сумській, Херсонській та Харківській областях. Було зафіксовано також випадок, що партії відмовили у реєстрації списку через те, що у списку було менше 30% чоловіків – саме з такої підстави Волинська обласна ТВК відмовила партії «Соціалісти». Суди скасували рішення ТВК.

 

4. Участь жінок і чоловіків в адмініструванні виборів.

Центральна виборча комісія (ЦВК) складається з 15 осіб, 6 з них (або 40%) – це жінки. В тому числі, жінки займають посади одного з двох Заступників Голови Центральної виборчої комісії (Жанна Усенко-Чорна), а також Секретаря Центральної виборчої комісії (Тетяна Лукаш).

Жінки достатньо представлені у найвищому органі адміністрування виборів в Україні. Однак, строк повноважень більшості членів ЦВК, і в тому числі 5 з 6 жінок-членів, закінчився. Вони можуть бути в будь-який момент звільнені Верховною Радою за поданням Президента.

Щодо ґендерного складу територіальних виборчих комісій (ТВК), існує певний дисбаланс. Для України є традиційним, що цю роботу виконують переважно жінки. Так, на місцевих виборах 2010 р. жінки займали 68% посад в ТВК.

В середньому, в ТВК всіх рівнів 73,5% посад займають жінки. Середні показники представництва жінок на керівних посадах відповідні: 70% серед голів, 68% серед заступників голів, 87% серед секретарів. Однак, такі середні показники складаються з двох різних груп ТВК – умовно «ТВК вищого рівня» та «ТВК нижчого рівня». Проаналізувавши склад ТВК, сформованих Центральною виборчою комісією на виборах 2015 р., КВУ дійшов висновку, щопри поданні до складу ТВК вищого рівня, партії надавали перевагу чоловікам через ґендерні стереотипи. За результатами ж призначення Центрвиборчкомом керівного складу цих ТВК з числа осіб, відібраних жеребкуванням (50% жінок та 50% чоловіків), виявилось, що 61% посад голів обіймають чоловіки, так само як 59% посад заступників голів.

КВУ закликає політичні партії та органи адміністрування виборів, відповідальні за формування складу виборчих комісій, уникати ґендерних стереотипів. В Україні достатньо кваліфікованих та досвідчених жінок, які можуть очолювати виборчі комісії різного рівня.

 

5. Роль партій у сприянні рівним можливостям участі жінок і чоловіків у виборах.

За існуючої виборчої системи без можливості самовисунення кандидатів до обласних та міських рад  ключовою є роль партій та місцевих партійних осередків у пропорційному висуванні, організаційній та фінансовій підтримці кандидатів обох статей. Партійні осередки затверджують кандидатів, визначають лідерів списків, розподіляють виборчі округи, розпоряджаються виборчими фондами.

5.1. Ґендерний баланс в керівних органах партій

Комітет виборців України проаналізував ґендерний склад керівництва обласних осередків партій, які висували списки кандидатів до відповідних обласних рад.

Аналіз було здійснено на основі відкритих даних по 10 областям: Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Сумській, Полтавській, Харківській, Хмельницький, Чернігівській, Чернівецькій та Черкаській. Типовою є ситуація, коли серед 15 обласних осередків політичних партій тільки один очолює жінка (Сумська область). Загалом по 10 областям, з 141 обласних осередків, жінки очолюють 18 (або 12,8%).

Місцеві організації партій підпорядковуються центральним органам партій.

Серед 123 партій, що взяли участь у місцевих виборах, тільки в 23 випадках центральні органи партії очолює жінка, або жінка є одним з керівників (17,4%).

КВУ закликає політичні партії бути більш відкритими до залучення жінок до керівних органів партії як на центральному рівні, так і на рівні місцевих осередків. Активна участь жінок у внутрішньопартійній діяльності в перспективі сприятиме ширшому представництву жінок і у місцевих радах.

 

5.2. Дотримання норми про ґендерну квоту в статутах партій

Комітет виборців України проаналізував статути політичних-партій – учасників виборчого процесу.

З 132 партій, що брали участь у місцевих виборах, тільки 51 (або 38%) розміщують свій статут у вільному доступі. Серед опублікованих статутів, 13 (або 25%) враховують норму про квоту в списках кандидатів до Верховної Ради. КВУ звертає увагу, що в тих випадках, коли є інформація про дати внесення змін до статутів, партії включили цю норму своїх до статутів вже після парламентських виборів 26 жовтня 2014, хоча відповідна вимога в Законі «Про політичні партії» запроваджена за рік до виборів, в листопаді 2013 р.

Жоден з доступних статутів політичних-партій – учасників місцевих виборів не враховує норму про квоту в списках кандидатів до місцевих рад.

Включення до статутів норми про квоту із значним запізненням, або її не включення, викликані браком механізму, що стимулював би партії вносити відповідні зміни.

В Україні загалом зареєстровано 313 політичні партії. 20 з них зареєстровані після запровадження норми про обов’язковість положення про квоту на місцевих виборах в статутах партій, тобто після 14 липня 2015 р. КВУ подавав запит до Управління реєстрації громадських формувань, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо доступу до текстів статутів цих партій. Управління не надало відповіді.

З 20 нових партій тільки одна, політична партія «УНА-УНСО», розміщує свій статут у вільному доступі. Статут містить тільки норму про квоту щодо парламентських виборів. Статут був затверджений установчим з’їздом 1 січня 2014 р., а зареєстрована партія була 20 серпня.

Комітет виборців України закликає політичні партії вносити зміни про квоту на місцевих виборів до статутів відповідно до вимог Закону «Про політичні партії». КВУ також закликає партії встановлювати для себе вищі стандарти – на рівні 40% квоти.

КВУ рекомендує Управлінню реєстрації громадських формувань відмовляти в реєстрації політичним партіям, що не дотримуються норми закону і не включають до статутів норму про квоту.

КВУ рекомендує Територіальним управлінням юстиції не реєструвати місцеві осередки партій, чиї статути не відповідають вимогам Закону «Про політичні партії».

Комітет виборців України також звертає увагу, що відсутність у громадян та громадського суспільства доступу до статутів партій-учасників виборчого процесу є несприятливим для формування свідомого волевиявлення та проведення громадського моніторингу.

КВУ рекомендує Центральній виборчій комісії публікувати статути на сайті ЦВК в розділі «Перелік політичних партій, якими прийнято рішення про участь їх місцевих організацій у місцевих виборах».

 

6. Участь жінок у виборах до обласних та міських рад

6.1. Повторна участь у виборах.

Комітет виборців України проаналізував повторне балотування депутатів у вибіркових місцевих радах. Зокрема, КВУ підрахував, скільки депутатів міських рад м. Суми, Тернопіль, Київ, Житомир, Дніпропетровськ, Луцьк, Рівне, Хмельницький, Чернігів, діючих на час проведення виборів, фігурували як кандидати до цих рад. В середньому, серед 118 жінок-депутаток балотувались 81 особа, або 68,6%. Серед 543 чоловіків-депутатів, балотувались 322 осіб, або 59,3%. В середньому, жінки-депутатки міських рад частіше балотувались повторно. Це свідчить про інтерес жінок до участі в політичному житті.

6.2. Дотримання квоти в списках кандидатів до міських рад

Комітет виборців України проаналізував списки місцевих організацій партій, зареєстрованих на вибори до міських рад.

В середньому, рівень представництва жінок в списках до міських рад м. Києва та міст-обласних центрів по всій Україні дорівнював 32,1%. З 17278 зареєстрованих кандидатів, 5545 були жінками.

Така ситуація була характерною для кожної окремої міської ради. Крім Івано-Франківська (29,7%), Рівного (28,5%) та Черкас (27%), загальний рівень представництва жінок серед кандидатів в депутати дорівнював або перевищував 30%.

Серед лідерів – Дніпропетровськ (36%), Чернігів (35,5%), Херсон (35,2%) та Полтава (34,2%).

Водночас, слід відзначити, що навіть лідери не мають значного перевищення квоти.

Норма про квоту була дотримана у 310 списках з 430, тобто у переважній більшості.

Найбільше жінок-кандидаток в 22 міські ради висунули «Батьківщина», Всеукраїнське об’єднання «Свобода», «Наш край» та Блок Петра Порошенка «Солідарність».

6.3. Дотримання квоти в списках кандидатів до обласних рад

Комітет виборців України проаналізував списки місцевих організацій партій, зареєстрованих на вибори до обласних рад.

В середньому, рівень представництва жінок в списках до обласних рад по всій Україні дорівнює 29,6%. Норма про квоту була дотримана у 195 списках з 318, тобто у переважній більшості.

Порівняно зі списками до міських рад м. Києва та міст-обласних центрів, партії рідше дотримувались квоти — вона дотримана в 61% списків до обласних рад проти 72% списків до міських рад. Загальний рівень представництва жінок в списках до обласних рад також є нижчим — 29,6% проти 32,1% у списках до міських рад.

 

Найбільше жінок-кандидаток в 22 міські ради висунули «Батьківщина», Всеукраїнське об’єднання «Свобода», Радикальна партія Олега Ляшка та УКРОП.

6.4. Жінки – лідери списків.

З 318 списків кандидатів до обласних рад, тільки 28 списків очолювали жінки, що складає 8,8%. З 480 списків кандидатів до міських рад м. Києва та міст-обласних центрів, тільки 58 списків очолювали жінки, що складає 12,1%. Загалом, з 748 списків, жінки очолили 86 (або 11,5%). Такий показник не є пропорційним до представництва жінок загалом у списках (30,8%). Це може свідчити про неготовність партій до висування та підтримки жінок-лідерів.

З 132 партій, що взяли участь у виборах, тільки 34 висували жінок як лідерів списків до обласних рад чи рад м. Києва та міст обласних центрів.

18 партій висунули 3 і більше жінок-лідерів списків.

6.5. Агітація на підтримку жінок-кандидаток.

Довготермінові спостерігачі КВУ проводили моніторинг виборчих кампаній на підтримку жінок-кандидаток. Ці дані порівнювались із результатами загального моніторингу передвиборчої агітації, який проводив КВУ в рамках спостереження за виборчим процесом. Довготермінові спостерігачі КВУ оцінювали пропорційність агітації на підтримку жінок, враховуючи кількість жінок і чоловіків у списках кандидатів, а також інтенсивність агітації – кількість білбордів, сіті-лайтів, агітаційних наметів, публічних заходів тощо.

На початку виборчої кампанії, зовнішня агітація на підтримку жінок-кандидаток (плакати, білборди) велась в м. Київ та 8 обласних центрах з 21: Дніпропетровську, Житомирі, Запоріжжі, Кіровограді, Львові, Миколаєві, Полтаві, Тернополі та Черкасах. На території областей, така агітація була ще менш розповсюдженою — спостерігачі КВУ повідомляли про поодинокі випадки у Дніпропетровській, Житомирській, Львівській, Полтавській, Хмельницькій та Черкаській областях. Загаломв просторі зовнішньої політичної реклами жінки займали ледь 10% від простору чоловіків-кандидатів (з розрахунку кількості білбордів). Інші форми агітації на підтримку жінок — зустрічі, організація концертів, розповсюдження друкованої продукції були скоріше виключенням.

Порівняно з початком виборчої кампанії, з середини жовтня агітація на підтримку жінок-кандидатів стала більш помітною в усіх областях. Втім, така агітація не була пропорційною агітації на підтримку кандидатів чоловіків.

Більш пропорційною агітація на підтримку жінок-кандидаток була в 12 містах-обласних центрах: Вінниці, Луцьку, Львові, Житомирі, Миколаєві, Одесі, Рівному, Херсоні, Хмельницькому, Черкасах, Чернігові, Сумах.

Загалом КВУ оцінює присутність жінок-кандидатів у зовнішній рекламі (білборди, плакати, реклама в ЗМІ, агітаційні намети тощо) на рівні 15% від кандидатів загалом.

Присутність жінок-кандидатів у зовнішній рекламі не була пропорційною їх представництву у списках (в межах 26 — 36%).

КВУ звертає увагу, що значна частина партійної агітації присвячена кандидатам — лідерам списків, а жінки серед них дуже мало представлені.

КВУ закликає партії в майбутньому не обмежуватись формальним виконанням квот при реєстрації списків кандидатів, а надавати пропорційну фінансову та організаційну підтримку всім кандидатам.

Переважна більшість політичних партій не робили спеціальних зусиль для представлення жінок зі своїх списків до місцевих рад. Жінки представлені тільки в контексті презентації списків загалом.

Системні кампанії на підтримку жінок-кандидаток в окремих регіонах проводили партії Блок Петра Порошенка «Солідарність», Об’єднання «Самопоміч», «Батьківщина», «Опозиційний блок», «Відродження», «Наш край».

Спостерігачі КВУ повідомляють також про окремі кампанії на підтримку жінок-кандидаток партій «Громадська сила», Радикальної партії Олега Ляшка, «Патріот», «Української галицької партії», партії «Народний контроль», «Нова держава», «Наш край», «Партії конкретних справ», «Партії духовності і патріотизму, «Партії вільних демократів», ДемАльянсу, Народного руху, Руху за реформи, «Сили людей», «Нових обличь», Партії економічного відродження України, Вінницької європейської стратегії, «Аграрної партії України», партії «Черкащани», «Громадянської позиції Анатолія Гриценка», «Сили людей» та «Українського об’єднання патріотів – УКРОП».

Спостерігачі КВУ відмічають деякі тенденції у веденні агітації на підтримку жінок-кандидатокбілборди та великі рекламні конструкції з персоніфікованою рекламою переважно використовувались на підтримку чоловіків; агітація із використанням дешевших носіїв – газет, листівок, плакатів, а також соціальних мереж, зустрічей – була більш пропорційною; в деяких регіонах жінки активніше проводили агітацію за принципом «від дверей до дверей».

 

7. Участь жінок у виборах міських голів.

Серед 394 кандидатів на посаду міського голови в Києві та містах-обласних центрах, було тільки 57 (або 14,7%) жінок. Найбільш активно жінки-кандидатки брали участь у виборах мера м. Одеса (33% кандидатів), Житомир (22%), Рівне та Миколаїв (по 18%), Полтава та Луцьк (по 16%). На виборах мерів міст Тернопіль, Черкаси та Суми не було зареєстровано жодної жінки-кандидатки.

Більша частина жінок-кандидаток була самовисуванками – 30 з 57, або 52,6%. Відсоток самовисуванок серед кандидаток був вищим, ніж серед кандидатів чоловіків – 52,6% проти 40%. Жінки демонструють високий інтерес до участі у політиці.

Серед партій, найбільше кандидаток на посаду міського голови в Києві та містах-обласних центрах висунули партії Блок Петра Порошенка «Солідарність», «Відродження» та «Сила людей» – по 3 кандидатки.

 

 
     

Аналітика

  • Президентські вибори у Франції: Макрон і Ле Пен виходять у другий тур. Чого очікувати Європі та Україні?

    За підсумками першого туру виборів у Франції, що відбулися 23 квітня, у другий тур виходять два кандидати: центрист Еммануель Макрон та представниця ультраправих Марін Ле Пен. Цей факт підтвердив вірність попередніх опитувань, але все ж містить у собі певний привід для оптимізму – французькі виборці віддають перевагу поміркованим поглядам лідера партії «Вперед!», а не шовіністичним висловлюванням лідерки «Національного фронту». 

    25-04-2017 09:10
  • Підсумки президентських виборів у Сербії

    На президентських виборах очікувано переміг кандидат від Сербської прогресивної партії, дійсний прем’єр-міністр Сербії Александр Вучич. Другого тура не буде – Вучич взяв необхідні для однозначної перемоги 55% голосів. Його часто критикували як за проросійську, так і за проєвропейську позицію – в залежності від політичних поглядів критика. Але Вучич не є настільки простим, щоб називати його суто проросійським або суто проєвропейським. 

    10-04-2017 18:04

Звіти КВУ

  • Фінальний звіт КВУ за результатами місцевих виборів 2015 року

    25 жовтня 2015 р. в Україні відбулись чергові місцеві вибори за новим законом про місцеві вибори. Цей закон було прийнято на виконання коаліційної угоди парламентської Коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна», сформованої за результатами позачергових виборів 26 жовтня 2014 року.

    Виборчий процес відбувався в умовах Антитерористичної операції на Сході України, коли частина населених пунктів Луганської та Донецької областей знаходяться під контролем проросійських бойовиків... 

    01-04-2016 01:10
  • Звіт КВУ по спостереженню за днем виборів 26 жовтня 2015 року

    КВУ вважає, що день голосування на місцевих виборах, за виключенням виборів у кількох територіальних громадах, в цілому відповідав стандартам вільних та демократичних виборів. Зафіксовані порушення чинного законодавства в переважній більшості не мали суттєвого впливу на результат голосування. 

    05-11-2015 10:50
Delegation of the European Union to Ukraine Координатор проектів ОБСЄ в Україні Комiтет виборцiв України